Ласкаво просимо до EnableMe! Давайте знайомитись

eustoma

Привіт всім) я Ірина і я хочу виіхати з 3 дітьми до Німеччини. Яне хтчу іхати у табір . Підкажіть чи можу я іхати до знайомих а потім там оформитись і отримати якесжитло

Yurii_EnableMe

https://community.enableme.org/ua/discussion/comment/285196#Comment_285196

@Настя Підскажи будь ласка

Настя

https://community.enableme.org/ua/discussion/comment/285196#Comment_285196

@eustoma Привіт! Взагалі-то ні. Ви або приїжджаєте і потрапляєте під розподіл або Вам є куди їхати, і на державу не падає обов'язок Вас утримувати.

Але ось випадок із практики: моя знайома домовилася з керівництвом табору. Вона приїхала в табір, оформилась повністю, і одразу попросилась, що житиме у друзів, доки знайде окреме житло. Тобто юридично вона в таборі, фактично - ні. Спершу мусила часто приїжджати до табору і пересиджувати там по кілька годин - для оформлення різних документів, отримання продуктових наборів, перевірок і т.п. А зараз її чіпають рідко - може, раз-два на місяць. Усі документи й листи йдуть на адресу табора також.

Але, майте на увазі, що такі поступки можуть робити не всюди і не всім. Думаю, у Вашому варіанті найкраще - якщо знайомі в Німеччині на місці дізнаються, чи можуть вони Вас прийняти і на яких умовах. А також - важливий момент - чи вони знаходяться в землі, відкритій для прийому українців. Якщо земля - закрита - Вас не приймуть за параграфом 24, не оформлять виплат і житла.

VovchykSteve

Вітаю👏 Хоч я вже і встиг трохи тут поспілкуватись на можливо дещо прозаїчні теми, думаю не завадить написати трохи про себе. Мене звати Володя, мені 22 роки і я з міста Львова (чи як то співали Брати Гадюкіни, з Бандерштадту)) Маю одну невиліковну недугу, через що не маю можливості самостійно пересуватись чи щось просте робити, що можливо не зовсім весело, хоч для мене і не настільки погано як наступне.. Власне в школі, після того як недуг почав проявлятись, стикнувся з сильними приниженнями і як то зараз кажуть булінгом. І під кінець школи я залишився остаточно зломленим і закритим в собі. Соромився того ким я є, став і ким не міг стати (принаймні я так тоді думав). Але роки йдуть, я старшав, можливо мудрішав (хоча з цим фактом можна посперечатись🙂) і я розумів що так продовжуватись не може. А війна ще й дала так необхідний мені імпульс до змін, до боротьби. Не одразу звичайно, але через якийсь час я з вернувся за психологічною допомогою і от уже майже рік як працюю з психологом над подоланням всіх цих страхів, внутрішніх критиків і решти неприємних речей, які не дають мені свобідно жити. А enable me, подумав я недавно (коли знайшов його як ту соломинку серед інших незрозумілих пошукових видач в гуглі) міг би дещо допомогти мені в цьому: більш свобідно спілкуватись і не боятись того ким я є. Сподіваюсь я не забагато написав, бо деякі мої знайомі з соцмережі діскорд кажуть що я завжди строчу мемуари😂 В принципі мені завжди хочеться сказати багато, хоч і не завжди виходить. Дякую за увагу і сподіваюся у вас все добре👋

Lianaodessa

https://community.enableme.org/ua/discussion/comment/285240#Comment_285240

Привіт, Вова! 🙌

А як працюєш з психологом? онлайн?

Olga_EnableMe

https://community.enableme.org/ua/discussion/comment/285240#Comment_285240

Вітаю) класс, що ви до нас завітали! Я також жила якийсь час в Бендерштадті або Лемберзі. Привіт Вірменці! Ви ж там пили каву у найдавнішому кафе Львова? Як ні, то обовязково завітайте туди. Там ще поруч Мушкетерів знімали, а простигосподи боярському набили пику.

" Соромився того ким я є, став і ким не міг стати (принаймні я так тоді думав)."

Це питання абсолютно у багатьох людей, незалежно від того чи мають інвалідність чи ні. Це життя. Інакше би не існувало психологів. Вітаю, ви в клубі людей, що думають та зростають)

Настя

https://community.enableme.org/ua/discussion/comment/285292#Comment_285292

https://community.enableme.org/ua/discussion/comment/285240#Comment_285240

Я не маю інвалідності, але все одно мене булили в школі - зате, що була відмінницею, успішнішною і навіть за те, що навчалася додатково музиці чи ще чомусь.

Давно от думаю над тим, що дуже дивно влаштований соціум: спочатку десятки утискають, тих, хто має відмінності, а потім мільйони ними ж захоплюються.

Але, на жаль, не кожен має силу подолати булінг, зміцнитися і зробити ривок у розвитку, кар'єрі. Більшість зацьковують - чому люди не люблять тих, хто відрізняється?..