Чому роботодавці не хочуть працевлаштовувати людину з інвалідністю?

Валеріє, відповідаючи на Ваше питання скажу, що знаю не багато таких людей. Була у мене одна колега, коли я працювала HRом в туристичній компанії, в неї були документи про інвалідність (які я нажаль не бачила, бо не мала доступу до цієї інформації, лише по базі 1С це було видно). Вона працювала візовим менеджером. З відміною віз до країн ЄС роботи значно поменшало. Чи було помітно візуально якісь особливості - ні. Друга людина, яку я знаю особисто, психолог з дитскадку моїх дітей, в неї важка форма цукрового діабету. Вона працює як в садку так і на самостійній основі.

Щодо питання, чому, на мою думку, такий малий відсоток працевлаштування людей з інвалідністю в Україні, відповім:

Негативні стереотипи: Деякі роботодавці можуть мати стереотипні уявлення про здатності людей з інвалідністю та уникати їх наймати через неправильні переконання чи страх перед можливими труднощами у веденні.

Відсутність адаптивних технологій та інфраструктури: Недостатня адаптація робочого оточення та відсутність спеціалізованих технологій ускладнюють доступ до робочих місць.

Державні програми підтримки/мотивації: Недостатність державних програм підтримки для працевлаштування людей з інвалідністю (підтримка як майбутніх працівників, так і роботодавців).

Недостатність психосоціальної та емоційної підтримки може ускладнювати їхні зусилля у працевлаштуванні.

Страх перед дискримінацією: Особистий досвід або страх стикнутися з дискримінацією.

Медичні обмеження: У деяких випадках медичні обмеження можуть ускладнювати виконання певних видів робіт або вимагати адаптації робочого середовища.

Внутрішні перешкоди: Самооцінка та внутрішні переконання щодо власної здатності до працевлаштування.