Валерія, вітаю у нашій спільноті!
Нам часто пишуть українці, які зараз в Європі, а ви в Україні?
Валерія, вітаю у нашій спільноті!
Нам часто пишуть українці, які зараз в Європі, а ви в Україні?
Так, я в Україні і статистика українська.
Валеріє, відповідаючи на Ваше питання скажу, що знаю не багато таких людей. Була у мене одна колега, коли я працювала HRом в туристичній компанії, в неї були документи про інвалідність (які я нажаль не бачила, бо не мала доступу до цієї інформації, лише по базі 1С це було видно). Вона працювала візовим менеджером. З відміною віз до країн ЄС роботи значно поменшало. Чи було помітно візуально якісь особливості - ні. Друга людина, яку я знаю особисто, психолог з дитскадку моїх дітей, в неї важка форма цукрового діабету. Вона працює як в садку так і на самостійній основі.
Щодо питання, чому, на мою думку, такий малий відсоток працевлаштування людей з інвалідністю в Україні, відповім:
Негативні стереотипи: Деякі роботодавці можуть мати стереотипні уявлення про здатності людей з інвалідністю та уникати їх наймати через неправильні переконання чи страх перед можливими труднощами у веденні.
Відсутність адаптивних технологій та інфраструктури: Недостатня адаптація робочого оточення та відсутність спеціалізованих технологій ускладнюють доступ до робочих місць.
Державні програми підтримки/мотивації: Недостатність державних програм підтримки для працевлаштування людей з інвалідністю (підтримка як майбутніх працівників, так і роботодавців).
Недостатність психосоціальної та емоційної підтримки може ускладнювати їхні зусилля у працевлаштуванні.
Страх перед дискримінацією: Особистий досвід або страх стикнутися з дискримінацією.
Медичні обмеження: У деяких випадках медичні обмеження можуть ускладнювати виконання певних видів робіт або вимагати адаптації робочого середовища.
Внутрішні перешкоди: Самооцінка та внутрішні переконання щодо власної здатності до працевлаштування.
Я особисто зустрічала 4 людей з невидимою інвалідністю, що працювали архівістом, діловодом, касиром, прибиральницею-консьєржкою….Одну людину знаю з 1 групою по зору, що працює масажисткою…. Хочеться, щоб більше людей з інвалідністю були реально працевлаштовані….
думаю, що потрібен закон такий, та щоб суспільство було більше поважно відносилось до всіх людей, тим паче у такі тяжкі часи
Для тих кого цікавить ця тема, а саме роботодавців, то є наступна інформація:
Роботодавці можуть отримати грошову компенсацію за працевлаштування людей з інвалідністю
Вся інформація тут
Валерія, вітаю у нашій спільноті!
Нам часто пишуть українці, які зараз в Європі, а ви в Україні?
Валеріє, відповідаючи на Ваше питання скажу, що знаю не багато таких людей. Була у мене одна колега, коли я працювала HRом в туристичній компанії, в неї були документи про інвалідність (які я нажаль не бачила, бо не мала доступу до цієї інформації, лише по базі 1С це було видно). Вона працювала візовим менеджером. З відміною віз до країн ЄС роботи значно поменшало. Чи було помітно візуально якісь особливості - ні. Друга людина, яку я знаю особисто, психолог з дитскадку моїх дітей, в неї важка форма цукрового діабету. Вона працює як в садку так і на самостійній основі.
Щодо питання, чому, на мою думку, такий малий відсоток працевлаштування людей з інвалідністю в Україні, відповім:
Негативні стереотипи: Деякі роботодавці можуть мати стереотипні уявлення про здатності людей з інвалідністю та уникати їх наймати через неправильні переконання чи страх перед можливими труднощами у веденні.
Відсутність адаптивних технологій та інфраструктури: Недостатня адаптація робочого оточення та відсутність спеціалізованих технологій ускладнюють доступ до робочих місць.
Державні програми підтримки/мотивації: Недостатність державних програм підтримки для працевлаштування людей з інвалідністю (підтримка як майбутніх працівників, так і роботодавців).
Недостатність психосоціальної та емоційної підтримки може ускладнювати їхні зусилля у працевлаштуванні.
Страх перед дискримінацією: Особистий досвід або страх стикнутися з дискримінацією.
Медичні обмеження: У деяких випадках медичні обмеження можуть ускладнювати виконання певних видів робіт або вимагати адаптації робочого середовища.
Внутрішні перешкоди: Самооцінка та внутрішні переконання щодо власної здатності до працевлаштування.
думаю, що потрібен закон такий, та щоб суспільство було більше поважно відносилось до всіх людей, тим паче у такі тяжкі часи
Для тих кого цікавить ця тема, а саме роботодавців, то є наступна інформація:
Роботодавці можуть отримати грошову компенсацію за працевлаштування людей з інвалідністю
Вся інформація тут