Чому так мало говорять про сексуальність жінок з інвалідністю

InnaAvstria · 28. Jun 2025

Привіт. Мене звати Інна. Я знаю, що моя історія зараз не на часі. Я знаю, що такі як я мають мовчати…

Сім років тому моє життя змінилось назавжди після ДТП. Колись я ходила на підборах, викладала в музшколі, бігала на побачення… А потім — лікарня, візок, нова я.

Найважче було навіть не тіло. Найважче — погляди. Зневага. Співчуття. І тиша. Особливо коли мова йде про те, що “не прийнято” обговорювати - сексуальність після травми.

Так от після травми я довго боялася себе у дзеркалі. Соромилась власного тіла. Здавалось, ніби я втратила не лише можливість ходити — я втратила себе як жінку.

Але з часом, з терапією, підтримкою друзів і власним досвідом я зрозуміла:
Жіночність не в ногах, не в зачісці і навіть не в сексуальному досвіді. Вона — в тому, як ти себе відчуваєш.
Ми можемо і хотіти, і бути бажаними.
Ми маємо право на інтимність, на стосунки, на любов.

Проте про це рідко говорять.
Бо суспільство досі вважає, що “жінка на візку” — це про виживання, а не про задоволення.

А я скажу так. Сексуальність — це не сором. Це частина нас. І жінки з інвалідністю мають право бути не лише “сильними” і “мотивуючими”, а й живими, справжніми, чуттєвими.

Після втрати “попереднього життя” я довго шукала себе. Тепер я знаю: нове життя теж може бути повноцінним. Але потрібна підтримка, розмова, взаємність.

Якщо ти читаеш це і впізнаеш себе — давай поговоримо. Без сорому. Без табу. Просто по-людськи.

InnaAvstria · 28. Jun 2025

Ця жінка ніби з другої планети. У нас таких не знайдеш. Вона американка, вийшла з коми і… інвалідний візок.

Але! Хіба вона не сексі? Кого ви бачите на фото? Гарну жінку?

Olga_EnableMe · 28. Jun 2025

Однозначно підтримую!
InnaAvstria ✭

Вітаю у спільноті і дякую за те, що піднімаєте такі питання! Про це можна і важливо говорити.
Сексуальність — це звичайна частина життя будь‑якої людини, і інвалідність тут нічого не змінює. Проблема полягає в культурі замовчування, відсутності інформації, інклюзивних освітніх програм і підтримки. Саме тому треба говорити про це відкрито! Треба ділитися історіями, залучати сексологів і медиків, вводити адаптовану сексуальну освіту.

Так, у нас ще дуже мало такої інформації, на жаль. Але і в Україні є неймовірні жінки, які надихають не лише своєю впевненістю і сміливістю, але і соціальною активністю.
ось наприклад Вікторія Федорчук, візажистка, організаторка благодійних івентів. Чули про неї?

https://fb.watch/AvotE8EtWD/?mibextid=z4kJoQ

Ми до речі розповідали про неї у нас на сайті

https://www.enableme.com.ua/ua/article/kriz-terni-do-zirok-istoria-viktorii-fedorcuk-7675

Serguij · 30. Jun 2025

https://community.enableme.org/ua/discussion/60254/chomu-tak-malo-govoryat-pro-seksualnist-zhinok-z-invalidnistyu

Це один із найживіших і чесних дописів, що я читав останнім часом.

Ваша історія — дуже справжня, і в ній багато того, що інші навіть не наважуються озвучити.

Якщо буде бажання — напишіть в особисті. Хотів би поспілкуватися.

Selena_Riche · 15:46

В раннем детстве я перенесла менингит — говорят, заразили ещё в роддоме. После него моя правая нога перестала расти. Она тоньше, и я хромаю. С самого детства общество твердила мне одно и то же: «Ты калека». Это так сильно въелось в мою самооценку, что я просто перестала видеть в себе женщину. Красивую. Сексуальную. Живую.

Я не вписывалась в стандарты. А значит — “никому не нужна”, “не могу быть моделью”, “мужчинам такие не нравятся”… Я ставила крест на мечтах, отношениях, теле. На себе.

И только когда я оказалась на 4-й стадии рака — вот тогда я впервые плюнула на все эти навязанные правила. Я просто захотела жить. Себя. Свою жизнь. Своё тело.

Я пошла в моделинг. Для кого-то это было странно: «Ты? С ногой? В модельное?»

А для меня — это стало терапией. Способом снова соединиться с собой, прожить свою сексуальность, свою красоту, свою силу.

Сейчас я ощущаю себя офигенной женщиной. Да, с особенностями. Но и с достоинством. Я красива. Я сексуальна. Я хочу. Я живу.

И у меня большие планы — развиваться в моделинге, вдохновлять других, говорить вслух то, о чём обычно молчат.

Если ты чувствуешь, что общество тебя “вычеркнуло” — не спеши соглашаться.

Ты — не «не такая». Ты — настоящая.

Ваша,

Selena Riche