Як новий закон про працевлаштування людей з інвалідністю змінить Україну на краще — моя думка експер

Olha_HR_EnableMe_Ukraine

З 1 січня 2026 року в Україні набуде чинності новий закон, який зобов’язує державні та комунальні установи створювати реальні умови для працевлаштування осіб з інвалідністю. І що найважливіше — тепер уже не на папері, а на практиці.

Люди з інвалідністю більше не повинні доводити, що вони «варті» робочого місця. Держава бере на себе обов’язок створити умови, а бізнес — має бути залученим партнером у цьому процесі.

В першу чергу це важливо як для ветеранів війни, які повернулись із пораненнями і не хочуть залишатись осторонь, так і для людей з інвалідністю з дитинства, які мають професії та амбіції, але досі стикалися з дискримінацією.

Основні зміни, які запрацюють:

• По-перше, люди з інвалідністю отримують шанс на гідну працю. За законом держава забезпечить обовʼязкове працевлаштування та стажування осіб з інвалідністю. Для компаній з 8 до 25 працівників — має бути щонайменше одне робоче місце для людини з інвалідністю. Для більших підприємств (понад 25 працівників) — квота становить 4% від усього штату.

• По-друге, роботодавці вперше мають чіткий і справедливий вибір: або вони виконують квоти і створюють інклюзивні робочі місця, або роблять щоквартально внески у спеціальний фонд (а не штраф, як раніше), який буде підтримувати працевлаштування інших людей з інвалідністю. Таким чином, соціальна відповідальність стає системною.

• По-третє, усе звітування — раз на квартал, а не щороку, як раніше. Це дозволить оперативніше реагувати на порушення.

• Найголовніше! Робоче місце має бути обладнане відповідно до потреб

Закон передбачає, що роботодавець зобов’язаний не лише прийняти людину з інвалідністю на роботу, але й створити для неї відповідні умови праці. Це означає:

• доступність до офісу або виробничого приміщення (пандуси, ліфти, зручний вхід);
• спеціально облаштоване робоче місце (ергономічне крісло, регульований стіл, комп’ютер з потрібним програмним забезпеченням тощо);
• гнучкий графік або дистанційна робота — якщо це рекомендовано лікарем;
• можливість отримання супроводу або адаптованого інструктажу.

Це не "поблажка", а базове право кожної людини на гідні умови праці. І саме так формується інклюзивне середовище, у якому ніхто не почувається зайвим.

Для нас це це справжній прорив. Адже це про європейський підхід до зайнятості. Ми приводимо наше законодавство у відповідність до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. І я вважаю, що це — маркер цивілізованого суспільства.

_________________________________

Я - фахівчиня з питань соціальної інтеграції та прав людей з інвалідністю. Якщо вам потрібна консультація, допомога з адаптацією робочого місця чи інформація — я завжди готова поділитися знаннями та досвідом. Звертайтесь з питаннями просто під цим постом!

Разом будуємо країну, де кожен має шанс.