Звільнення та розірвання трудовго договору в Німеччині

Olga_K

Будь-яка зі сторін трудових відносин в Німеччині має право розірвати трудові відносини. У випадку зі строковими трудовими договорами це відбувається автоматично при закінченні строку.

Розірвання контракту можливе як за угодою сторін, так і в односторонньому порядку, – ще до закінчення терміну договору.

Згідно §622 BGB, термін розірвання для обох сторін становить 4 тижні, до 15 числа до кінця місяця – саме за такий термін необхідно повідомити другу сторону, за умови, що трудові відносини тривають менш як два роки. Чим довше тривають трудові відносини, тим більше термін, за який відбувається повідомлення, незалежно від спеціальності.

Згідно §623 BGB, розірвання трудового контракту обов’язково здійснюється у письмовій формі – сторони підписують так званий Aufhebungsvertrag. Як правило, в такому особливому договорі прописуються умови, на яких розриваються трудові відносини: терміни розірвання, компенсація, характеристики

Одним з наслідків підписання Aufhebungsvertrag для працівника може стати відмова служби зайнятості у призначенні допомоги по безробіттю, обґрунтовану тим, що особа сама створила умови для власного безробіття.

Розірвання трудового контракту за бажанням однієї зі сторін називається звільненням. Працівника в Німеччині не мають права НЕ звільнити, якщо він того бажає, навіть до закінчення дії трудового договору.

Зі звільненням з ініціативи роботодавця дещо складніше: роботодавець зобов’язаний письмово обґрунтувати причину звільнення, надавши працівникові час для виправлення ситуації у випадку претензії. Якщо на підприємство (із персоналом понад 10 осіб) поширюється дія Kündigungsschutzgesetz (KSchG), то звільнення неможливе без соціального виправдання.

Для обґрунтування звільнення роботодавець повинен довести, що звільнення пов’язане з особистістю (тривалою хворобою, некомпетентністю) або поведінкою (прогулами, запізненнями) працівника, або з економічними труднощами. Таке звільнення можливе лише в разі неможливості застосування більш м’яких заходів. Звернемо увагу, що ці правила не стосуються випадків аморальної поведінки працівника: поява в нетверезому стані, крадіжка, бійка, самовільне залишення робочого місця караються звільненням в один день.

Важливі моменти: термін позовної давності щодо незаконних звільнень складає всього 3 тижні – за цей час незаконне звільнення можна спробувати оскаржити в суді. Роботодавець не зобов’язаний виплачувати працівникові відступні – такий обов’язок може виникнути лише у разі визнання звільнення незаконним.