Создание функционального жилого пространства для людей с инвалидностью

Здравствуйте, Катюша! Вы моя тёзка.

В Вашем вопросе, я, увы, дилетант, но, может быть, на какие то мысли натолкну.

0-Кухня. Поставить на газ кастрюльку – очень тяжело, в моём случае – практически никак. Вот, если уровень полов, там, где плита, будет ниже, чем общий уровень. (грубо, как будто в ямке).

То, подъезжая, наверняка будет удобнее самому человеку справиться с подогревом пищи. Сюда же и холодильник…

Т.е. как в детском садике – до чего можно дотянуться самому, просится располагаться на уровне в два раза ниже, чем ходячему человечку.

1-Двери. Это ужасно, в том плане, что стандартные размеры для инвалидных колясок тык в притык. Надо хотя бы на метр больше.

2-Освещение. Это менее ужасно, но всё же. Любой выключатель-включатель надо переносить на уровень рук, руки, чтобы с коляски дотянулся сам человек.

3-Мебель. Само-собой, все тумбочки, что внизу и вверху. – не годятся. Уровень всех шкафчиков и столиков – напрашивается под размеры сидячего человека в коляске, иначе бессмысленно присутствие такой мебели в хате.

4-Полы. Коврики, даже красивые – уже нельзя. Коляска ездит хорошо на плитке и деревянных полах. Но тут же, если человек на костылях учится ходить, то все углы от мебели вокруг – это упасть на них и удариться. Мягкость, как страховка, всё же хочется в помещении.

5-Ступени.  (на крыльце, веранде) – это отдельная песня! Пандусы нужны везде, но их уровень (градус наклона) – тоже очень тонко надо проектировать. Я, например, сама не в состоянии на коляске взять ни один общественный пандус. Очень крутой наклон.

6-Личный уголок. За мною ухаживают, помогают, поднимают и садят на коляску, чтобы вывезти на прогулку. Я раньше шила на машинке. Теперь – это невозможно. Коляска подъезжает к столу и мне не удобно. Т.е. то место, где инвалид работает или осуществляет хобби – это настолько должно лично под него проектироваться, что в общую схему и не войдёт, в зависимости от того, чем человек любит заниматься.

7- Навес. Т.к. я живу в частном доме, то мечтаю о хоть маленьком навесе. Пошёл дождь, ходячие спрятались в дом. А если хочется подышать озоном – то я уже не могу. Т.е. то место, где человеку прогулку делают, должно быть с навесом от дождя и палящего солнца, плюс столик, по уровню удобному, например, на котором можно на свежем воздухе чистить овощи и как-то помогать домашним.

8- Туалет и ванна. Это уже тоже индивидуально под инвалида.

Если неходячий человек, как я. То в туалетную комнату не наездишься. Стоит рядом с кроватью стульчик с ведёрком, на ведёрко пакет, туда меня подымают и садят. Это удобно, но, конечно, если б комнатка разделялась хотя бы шторкой, гардиной –

то вид был эстетичней. Сами стандартные ванны по размеру – уже не удобны. Т.е. если человек может сам помыться с коляски перебравшись в условный , скажем , тазик, то всё-равно, наши ванны и туалетные комнаты – это первое, что в жилых помещениях абсолютно неудобно для инвалида.

Удачи! и свежих идей,Катюша, в Вашей , безусловно, необходимой и нужной работе для нас, кто в колясках.

Не скажу, що я сильно експерт в цьому. Якось так уже вийшло що за роки ми з родиною пристосувались спільно задовольняти мої потреби, типу там щось подати чи перемістити мене по квартирі. Але якщо говорити про інтер'єр квартири, то є пару думок на цей рахунок. Ми живемо в будинку совєцького планування, відповідно тоді думали лише про економію матеріалів, а не про зручність.

 Перше це двері. В своїй власній квартирі по дефолту я можу попасти нормально тільки в три кімнати: вітальня, де двері з двох половин, відповідно можна відчинити їх і вивезти мене з кімнати, чи завести; і дві спальні, де колісне крісло проходить якраз впритик. Крісло в ширину 60 см. Тобто якщо говорити про двері, то бажано робити завжди з запасом. Але якби я жив один, то звичайно автоматичні двері взагалі були б шикарним рішенням, хоч і підозрюю з біса дорогим) А так, то 70+ см дверний прохід, то мінімум. В ванну/туалет я по дефолту попасти не міг, бо там ширина всього 45 см була. Але оскільки туалет у нас й так маленький, то коли ми розширювали прохід, то робили це тільки з ванною. Куди я ходжу в туалет, подробиць краще не розкриватиму) А в ванній ми зробили розсувні двері ширмового типу, хоч підозрюю не всім вони будуть до вподоби. Але в нашому випадку іншого виходу не було, виносна ванна це було б вже занадто) Тобто в нових будинках де площа на ванну/туалет більша ніж в совєцьких будинках я думаю це не дуже актуальна проблема, головне аби широкі двері.

 Друге, продовжуючи тему ванни, то я особисто був би дуже втішений якби мав можливість митися на колісному кріслі, а не псувати спину мамі, яка змушена кожен раз, не зважаючи на широкі двері пересаджувати мене на спеціальне крісло в ванній. Але звісно я не певен чи такі ванни в принципі існують, бо тут мова не тільки про розмір, а й про те що крісло тупо не перебереться через бортик чи то ванни чи то душової кабіни. В нашому випадку у нас тільки ванна, при чому не дуже широка, а місця для душової там взагалі обмаль. Чи й нема зовсім, зважаючи що кудись треба ще вмістити пралку і умивальник. Коротше тіснота радянських, навіть найпросторіших квартир це справжній гемор для людини з інвалідністю, як от я. Хай це навіть краще буде однокімнатка в новобудові ніж тісні трьохкімнатні квартири в совєцькій коробці. І це не хрущовка, це дев'ятиповерховий будинок 84-го року, і мій дід, який був директором підприємства, яке було долучення до будівництва цього самого будинку мав можливість самому вибрати квартиру. От вам і стандарти совєцької забудови.

Звідси випливає третя проблема, загальна тіснота усіх кімнат. В вітальні, де я проводжу найбільше часу в квартирі за роки адаптації (це вічний процес особливо коли хвороба у мене прогресуюча) усі меблі були розміщені так, аби посередині утворилась пуста площа на якій я більш менш спокійно можу маневрувати на колісному кріслі. Диван на якому я відпочиваю, стіл де я снідаю, чи просто щось можу робити, комп'ютерний стіл, усе розміщене в зоні досяжності. Нема лабіринтів. В спальні наприклад я небагато де можу добратись. Вона продовгувата і моє ліжко яке стоїть перпендикулярно вужчим стінам дає небагато простору для проїзду в дальній кінець кімнати, тобто до балкону. В якраз в тому проході стоїть довжелезна тумба з дзеркалом залишаючи прохід в 40 см. Тобто розміщення меблів незалежно від призначення кімнати має бути таким, аби людина на колісному кріслі сама, чи з допомогою тих хто живе з нею мала можливість добратись до будь якої функціональної речі, чи то шафа з книжками чи комп'ютерний стіл чи холодильник на кухні. Якщо квартира тісна, розміщення меблів гратиме критичну роль.

Стосовно вимикачів і решти, то звісно тут все має відповідати всім стандартам сучасних європейських міст. Те що вище це особистий погляд на домашній побут який сформувався адаптивним методом: просто брали і робили) Дивились чи легше, якщо легше то залишали. Не знаю чи допоміг вам з цим, але сподіваюся мої роздуми на цей рахунок будуть вам корисними в роботі.

Як людям з інвалідністю отримати безоплатну консультацію про облаштування

В Україні люди, які мають інвалідність, можуть отримати безкоштовні консультації з облаштування житла. Такі послуги надаються в рамках проєкту “Об’єднуємо та допомагаємо під час війни”.

Надаються консультації з внутрішнього переобладнання приміщень (включаючи санвузли, кухні, кімнати або балкони), а також прибудинкової території. Команда проєкту може допомогти з пониженням бордюрів, перекладенням плитки або створенням рівномірного покриття на тротуарах чи паркомісцях.

Щоб подати заявку, треба перейти за посиланням та заповнити форму. Після її розгляду консультант уточнить деталі й надішле розширену анкету, де потрібно прикріпити фотографії з бар’єрами, які треба усунути.

Быльше читати ТУТ