Сьогодні – важливий день для України і для світової спільноти. Але що стоїть за цими словами? Чому ми взагалі говоримо про цей день і що він насправді означає для світової спільноти і для кожного з нас особисто?
Насправді не так давно, лише з 1992 року, згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, саме 3 грудня ми привертаємо увагу до життя, прав та рівних можливостей людей з інвалідністю. І ми говоримо голосно про реальне забезпечення їхньої участі в житті суспільства на рівних умовах .
Чому цей день важливий для всіх нас?
У світі з інвалідністю живе приблизно 1 мільярд людей (це приблизно 15% населення планети ). Тобто, це кожен шостий з нас.
Та проблеми, з якими ці люди стикаються — однакові в будь-якій країні, чи то Африка, чи Європа, чи США:
- доступ до освіти;
- безбар’єрний транспорт;
- можливість працювати;
- безпечне середовище;
- доступна медицина.
І тому саме цей день — нагадування державам і суспільству, що рівність не виникає сама по собі. Її потрібно створювати. І відповідальність за інклюзію насправді лежить на кожному з нас.
Чому цей день важливий саме для мене?
На початку війни в Україні проживало близько 2,7 млн людей з інвалідністю — це приблизно кожен 12-й.
Ніби і не багато, порівняно зі світовими тенденціями. Але…
Після початку повномасштабної війни ця цифра зросла в рази. Причини передбачувані та сумні:
- поранення військових та цивільних;
- інвалідність, спричинена тяжким чотирирічним стресом і загостренням хронічних хвороб;
- зростання кількості людей з ментальними та психологічними порушеннями.
І зараз питання стоїть дуже конкретно:
а як ми дбаємо про цих людей?
як підтримуємо ветеранів?
як допомагаємо тим, хто жив із інвалідністю ще до війни?
Наша робота — EnableMe Україна
Ми створили EnableMe Україна у 2022 році та відтоді несемо важливу місію - створення безбарʼєрної України. Вже чотири роки ми щодня працюємо над тим, щоб:
- розвивати інклюзію і безбар’єрність;
- пояснювати суспільству, що таке інвалідність і як знімати бар’єри;
- підтримувати людей, які отримали інвалідність через війну;
- розповідати історії сили й героїзму українців;
- допомагати знаходити інформацію, контакти, можливості, підтримку.
Від початку війни ми стукали в усі двері, ми шукали рішення, ми підтримували людей інформаційно і особисто — теплом, співучастю, реальними діями.
Ми допомагали евакуюватися, переїхати в безпечне місце та інтегруватися, отримати допомогу. Ми допомагали триматися тим, хто залишився, і тим, хто зіткнувся з інвалідністю вперше і втратив сенси свого життя.
Ми створили чудову безбарʼєрну онлайн-спільноту, де всі рівні і гідні і кожен може отримати підтримку та допомогу. Нас читають без перебільшення тисячі людей в Україні та за межами і отримують допомогу.
Від початку війни ми провели масштабну просвітницьку діяльність серед українців та зробили сотні публікацій в ЗМІ, в яких розповідали про наших героїчних українців з інвалідністю, що чинили опір російській навалі та рятували наших громадян, та про наших воїнів, що жертвували здоровʼям заради перемоги України. Десятки, сотні історій війни та інтервʼю з українцями, для яких інвалідність не стала перешкодою на цій війні, щоби бути гідним та рівним громадянином та героєм України.
Ми провели масштабну роботу з інформування та створили онлайн-бібліотеку, де доступна будь-яка інформація щодо всіх видів інвалідності та життя з нею, поради психологів, юристів, лікарів, практичні посібники щодо безбарʼєрного життя, будування стосунків та родини, карʼєрних можливостей, тощо.
Безбар’єрна Україна — шлях, який ми вже почали
У 2023–2024 роках держава запустила програму «Безбар’єрна Україна».
І те, що колись здавалося недосяжним, сьогодні стає реальністю:
- з’являються пандуси, підйомники, адаптовані автобуси;
- людина, яка пересувається на візку, може дістатися магазину, кафе, вокзалу;
- інфраструктура переходить до європейського стандарту доступності.
Україна впроваджує Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, а отже центральними стають:
- реабілітація ветеранів;
- доступність міст;
- навчання та працевлаштування людей з інвалідністю.
І відтепер це не просто соціальні тренди чи гучні слова на паперах у чиновників, які роками губляться десь в кабінетах влади. Ні, відтепер це стає нашою реальністю.
Безбарʼєрна Україна - для КОЖНОГО з нас
Ви скажете - а як це стосується мене? Чому я маю думати про це?
Тому що безбар’єрність — це не тільки про інвалідність.
Це взагалі про комфорт для всіх і кожного:
- мама з дитячим візочком легко заїде на пандус;
- мандрівник із важкою валізою без проблем підніметься у вагон;
- літня людина безпечно перейде вулицю.
- а люди з інвалідністю вже більше не прикуті до свого житла, а з легкістю зможуть виїхати до центра міста на дозвілля чи навіть подорожувати світом
Безбар’єрність - це насамперед зручність, безпека і повага.
Якою я бачу Україну?
Україна, де кожен має право на гідність.
Україна, де ми поважаємо одне одного.
Україна, де ми цінуємо наших ветеранів, людей з інвалідністю і всіх, кого війна об’єднала і зробила нас сильнішими, незламними і непереможними.
Ми вже стали нацією, яку неможливо зламати.
І продовжуємо будувати країну, в якій місця для бар’єрів просто не буде. Адже Україна - це завжди було про волю та гідність. Шануймося!
А що означає цей день для вас?
Поділіться, будь-ласка, в коментарях.
Дякую.
