Чесно, мене вже дратує ця класична фраза від багатьох дівчат: «Хочу, щоб хлопець був собою». Ну гаразд, круто, хочеться чесності, справжності. 🫂
Але варто хлопцю сказати, що йому комфортніше не вести, а бути веденим, що ініціативу він хоче бачити від дівчини — і все, наче злий чаклун, починаються претензії, підкручування гайок і обурення:
«Ти що, чоловік? Ти маєш вести! Це твій обов’язок!» 👿
От у мене питання: а де тут «бути собою»? 🤨
Де справжнє прийняття, а не вибіркове — «бути собою, але щоб було так, як мені зручно»?
Якщо тобі комфортно, щоб хлопець був ініціативним і брав все на себе — круто, але чому тоді відкидається той, хто хоче бути інакшим? Той, хто не хоче бути «головою», а хоче рівності і чесності?
Не бути собою — це грати роль, накладати на себе маску «ідеального чоловіка» тільки щоб сподобатися, а це — лицемірство.
І ще раз наголошую:
Стосунки — це не театр, де одна сторона веде, а інша пасивно погоджується. Це партнерство, де можна бути різними, але справжніми.
Якщо ти хочеш хлопця, який веде, беручи всю відповідальність, — знайди його.
Але не чекай, що кожен погодиться на цей шаблон і буде вдячним за це.
І хлопці, не бійтеся бути собою, навіть якщо це означає:
— не бути завжди першим;
— хотіти, щоб хтось інший робив перший крок;
— визнавати, що ви не хочете бути «тягловим конем» у стосунках.
Бо саме це і є справжня сила — не грати роль, а бути чесним із собою.
Питання для вас, дівчата:
👀 Чи справді ви хочете хлопця, який «буде собою», чи просто хлопця, який буде зручним?
👀 Чи готові ви прийняти іншу модель стосунків, де немає обов’язку вести, а є рівність і взаємна повага?
Чекаю на чесну дискусію.