Задавав питання на іншому форумі, мені порадили звернутися сюди.
Маю фізичну інвалідність (деформація грудної клітини) через яку важко та боляче ходити чи сидіти довго, тому здебільшого лежу вдома. Також маю ментальні розлади, через що маю проблеми з пам’яттю, здатнiстю обучатися, увагою, спілкуванням, що все разом виливається у неможливість офіційного працевлаштування. Є пенсія, яку раптово вперше за всю війну підвищили, наразі це 2500 гривень на місяць. Загалом вистачає на оплату комуналки та все. Була робота онлайн, ще пару тисяч приносила, але як графіки відключень посилили - зникла можливість їй займатися. Та й думаю шо усе одно скоро вже не зможу це робити. Пробував купу інших занять, від роботи на інших людей онлайн до продажу своєї гри в Стимі, нічого не принесло значного доходу, та й усі ці заняття без світла також недоступні тепер. Мати допомагає з їжею, але вона сама працює за мінімалку, і їй за 70 вже, та вона довго так не зможе. А ще у мене старі коти з хронічними хворобами, яким потрібне постійне лікування.
Я ось не знаю, хто візьме на роботу того, хто не може на неї ходити, не може навчатися майже нічому, і може говорити по телефону. Це не враховуючи те, що світло доступне по півтори-дві години, що навряд чи достатньо для роботи.
Ще в мене потихеньку їде дах. Я дуже погано переношу бездіяльнiсть, зазвичай я або працюю, або граю в ігри, або роблю ігри – та усе це стало неможливо, бо світла більше немає. Серіали дивлюся поки їм, книги читаю поки що в якійсь черзі сиджу, але не часто роблю це просто так бо якщо я довго є пасивним спостерігачем, у мене дуже посилюється тривожність, нервуюся без причини, і взагалі вкрай пригнічено почуваюся. А ще в такі моменти особливо сильно захльостують погані думки про власну дефектність і про те, що мене не мало бути. А оскільки йти кудись кожен день через фізичний стан я особливо не можу, все що залишається - це сидіти вдома в темряві, де нема куди втекти від цих думок, де постійно відчуваю себе жахливо від бездіяльності. А як світло вмикають, нічого майже не встигаю, намагаюсь хоч трохи заробити, щоб котам лікування оплачувати. Крім того, у мене десь дефект у комп’ютерi, і часто коли я його вмикаю, він вступає в такий собі цикл перезавантаження, який закінчується ближче до моменту вимкнення світла. Та нiхто не може пояснити у чому проблема.
А ще дуже важко без улюбленого кота. Так і не минає біль після його смерті минулого року, не вистачає його нiжностi та тепла. Інші мої пухнасті дружелюбні, але він був моїм бро, завжди радів мені, обійматися любив, був поруч постійно. А я його підвів, і це розуміння тепер зі мною. І всюди відчуваю порожнечу що після нього залишилася, яку вже нічим не заповнити. І за решту тепер теж боюся дуже, вже не можу довіряти своїм міркуванням, враховуючи скільки помилок я зробив раніше. А вони хворіють, і мені треба якось їх лікувати.
Психiатри з госклiники не допомогли, дешевi антидепресанти не мали ефекту, на дорогi нема грошей, усiлякi безплатнi психологи по програмам - теж, спiлкування з ними менi нiчого не дало.
Не знаю що з цим усiм робити. Може тут хтось був у схожiй ситуації, та зможе поділитися досвідом?