Після переїзду українці часто стикаються з парадоксом: ми можемо вважати себе цілком ввічливими, але колеги в новій країні сприймають нашу манеру говорити як різку, категоричну або навіть конфліктну. Особливо це помітно на роботі.
Йдеться не про те, що українці «грубі», а європейці «надто делікатні». Ми звикли до різних моделей професійної комунікації. Те, що в українському робочому середовищі може звучати нормально й по суті, в іншій культурі може потребувати м’якшої форми.
«Це неправильно» і «Я бачу це трохи інакше» — не одне й те саме
Українська робоча комунікація часто орієнтована на результат: якщо є помилка, її потрібно назвати; якщо рішення погане — сказати про це; якщо завдання неможливо виконати — пояснити прямо.
У багатьох європейських робочих культурах важливо не тільки що ви говорите, а й як саме ви це формулюєте.
Наприклад, фраза:
«Ви неправильно це зробили».
може прозвучати як особиста критика.
М’якший професійний варіант:
«Давайте ще раз перевіримо цей момент. Я бачу його трохи інакше».
Зміст практично той самий, але співрозмовнику не потрібно захищатися.
Не оцінюйте людину — говоріть про ситуацію
Це одне з найкорисніших правил для роботи в міжнародній команді.
Замість:
«Ви постійно запізнюєтеся з відповіддю».
краще:
«Я помітила, що останні два рази відповідь прийшла пізніше, ніж ми домовлялися. Чи можемо узгодити інший термін?»
У першому випадку ви оцінюєте людину. У другому — описуєте конкретну ситуацію та пропонуєте рішення.
Так само замість «Ви мене не слухаєте» можна сказати:
«Мені здається, ми по-різному зрозуміли домовленість. Давайте уточнимо».
Це особливо важливо, коли ви працюєте з колегами з різних країн і не знаєте, як вони сприймають пряме спілкування.
Як сказати «ні», не звучачи агресивно
Українці іноді потрапляють у дві крайності після переїзду: або продовжують говорити так само прямо, як звикли, або взагалі бояться заперечувати.
Не потрібно робити ні те, ні інше.
Відмовляти можна абсолютно спокійно:
Замість:
«Я цього робити не буду. Це не моя робота».
Краще:
«Наскільки я розумію, це не входить до моїх основних обов’язків. Давайте уточнимо, хто має цим займатися».
Або:
«Я зараз не можу взяти це завдання, тому що маю дедлайн X. Можу зробити його після цього».
Це не менш тверда позиція. Просто вона не звучить як конфронтація.
Не погоджуватися — нормально
Важливо не переплутати європейську ввічливість із необхідністю завжди погоджуватися.
Ви можете сказати:
«Я розумію вашу позицію, але бачу ризик у цьому рішенні».
Або:
«Цікавий варіант. Я б запропонувала розглянути ще один».
Або:
«Я не впевнена, що це спрацює. Можемо спочатку протестувати?»
Так ви демонструєте професійну позицію, але не переводите дискусію на рівень особистого протистояння.
Обережніше з емоційними формулюваннями
На роботі краще не використовувати слова «завжди», «ніколи», «дурниця», «абсурд», «жахливо», «ви нічого не зробили».
Навіть якщо ви справді роздратовані, такі слова переводять розмову з професійної площини в емоційну.
Замість:
«Це якийсь абсурд».
можна сказати:
«Я не зовсім розумію логіку цього рішення. Можете пояснити?»
Замість:
«Ви взагалі читали мій лист?»
«Можливо, мій попередній лист загубився. Я повторю основне питання нижче».
Це особливо корисно в листуванні, де співрозмовник не бачить вашої інтонації.
Але не потрібно ставати надмірно «солодкими»
Іноді після переїзду людина починає додавати до кожної фрази надто багато вибачень:
«Вибачте, будь ласка, можливо, якщо це не дуже складно, чи могли б ви…»
Так теж не потрібно.
Професійна комунікація може бути одночасно ввічливою та впевненою:
«Could you please send me the document by Friday?»
«I would like to clarify one point.»
«I don’t agree with this approach. I suggest we try another option.»
Тобто ваша мета — не говорити тихіше й не відмовлятися від власної думки. Мета — говорити прямо, але без звинувачення та особистої оцінки.
Що робити, якщо колега говорить із вами різко?
Не варто автоматично відповідати тією самою манерою.
Спочатку уточніть, чи справді людина конфліктує. У різних культурах одна й та сама інтонація може сприйматися по-різному.
Якщо проблема очевидна, можна спокійно сказати:
«Я хотіла б обговорити це спокійно. Можемо повернутися до питання без особистих оцінок?»
А якщо ситуація повторюється — фіксуйте конкретні випадки та звертайтеся до керівника або HR. Ввічливість не означає, що ви повинні терпіти образи, дискримінацію чи агресивну поведінку.
Просте правило для українців у міжнародній команді
Перед тим як щось сказати колезі, спробуйте замінити оцінку людини на опис ситуації, звинувачення — на конкретний факт, а категоричну вимогу — на пропозицію або запитання.
Не:
«Ви зробили неправильно».
А:
«Давайте перевіримо цей момент».
Не:
«Ви мене не чуєте».
А:
«Мені здається, ми по-різному зрозуміли завдання».
Не:
«Це не моя проблема».
А:
«Давайте визначимо, хто відповідає за це питання».
Не:
«Я з цим не згодна».
А:
«Я бачу ситуацію інакше. Можу пояснити чому».
Українська прямота — це не недолік, який потрібно викорінювати. Уміння швидко називати проблему, говорити по суті та відстоювати свою позицію є сильною професійною якістю. Після переїзду важливо лише навчитися адаптувати форму цієї прямоти до культури конкретної команди.
І це одна з найкорисніших навичок для українців, які будують кар’єру в Європі: не ставати іншою людиною, а навчитися говорити так, щоб вашу професійну позицію почули саме так, як ви її задумали.
