Іноді з’являється вільний час, можна подивитися фільм, почитати книжку або зустрітися з друзями, але замість задоволення відчуваєш втому чи провину за те, що нічого корисного не робиш. Чому так відбувається і як навчитися відпочивати без докорів сумління, особливо під час війни?
1 „Gefällt mir“
Вітаю Alona1 в нашій спільноті!
Дуже вас розумію! Зараз під час війни є просто необхідність і глибока потреба бути корисним. Також, будь-які радощі звичаного життя зараз ніби і „не на часі“, ніби життя поставлене на паузу і залежить від новин в телеграмі. Я попрошу нашого психолога долучитись до вашого питання, я впевнена, у нього є дієві поради
Під час війни психіка тривалий час перебуває в напрузі, тому навіть у вільний час може бути складно розслабитися. А якщо людина звикла оцінювати себе через продуктивність, відпочинок викликає провину: здається, що вона марнує час або робить недостатньо.
Що може допомогти?
-
Переосмисліть відпочинок. Це не винагорода за виконані справи, а необхідна умова відновлення сил.
-
Плануйте паузи заздалегідь. Виділіть хоча б 15–20 хвилин на заняття, яке приносить задоволення, і не вимагайте від себе користі чи результату.
-
Замінюйте самокритику. Замість «Я нічого не роблю» спробуйте сказати собі: «Зараз я відновлюю сили, і це теж важливо».
-
Не змушуйте себе радіти. Якщо фільм чи зустріч не приносять задоволення, дозвольте собі просто побути в спокої. Відновлення не завжди відчувається як радість.
Пам’ятайте: вам не потрібно постійно бути продуктивними, щоб заслуговувати на відпочинок. Якщо ж втома, провина й втрата інтересу до звичних занять тривають довго та заважають повсякденному життю, варто звернутися до психолога або сімейного лікаря.
1 „Gefällt mir“
Я теж помітила за собою, що іноді навіть у вільний час не можу повноцінно розслабитися. Наче постійно потрібно щось робити, бути корисною, вирішувати питання. А коли нарешті з’являється можливість відпочити, замість задоволення приходить думка, що я марную час. Але поступово вчуся приймати, що ми не можемо весь час бути сильними й продуктивними, особливо в умовах війни. Іноді подивитися фільм, поговорити з близькими чи просто полежати — це вже достатньо. Ми теж потребуємо турботи, навіть коли здається, що навколо ще так багато всього потрібно зробити.
Мені допомагає заздалегідь планувати хоча б трохи часу на відпочинок і сприймати його як звичайну частину дня, а не як нагороду за всі виконані справи. Ще я намагаюся запитувати себе: «Якби моя близька людина так втомилася, я б справді дорікала їй за відпочинок?» Зазвичай до себе ми набагато суворіші, ніж до інших. Тому вчуся ставитися до себе з такою ж добротою: дозволяти собі подивитися фільм, випити чаю чи просто полежати без потреби виправдовувати це. І нагадую собі, що навіть під час війни я маю право не лише триматися, а й жити.
2 „Gefällt mir“
Дякую вам величезне! Я навіть не знала, що у вас можна безкоштовно отримати консультацію психолога українською мовою. Для мене це було дуже важливо, бо іноді так хочеться поговорити з людиною, яка тебе зрозуміє, і не потрібно думати, де знайти гроші на допомогу. Консультація мені справді допомогла, стало легше на душі. Дуже цінно, що є така можливість і що ви робите це для людей. 