де ви берете сили

🇺🇦 Спільнота: Українською
1

Щось так погано важко на душі. Якось нема радості, нема надії. Просто руки опускаються. Стукаєш в одні двері, і одразу зачиняються всі інші - поки я прилаштовуюсь виживаю - розтрощили квартиру мамину. Всі речі, фотоальбоми, золото пішли. Поки допомогли мамі оговтатись - звільнили чоловіка і нема доходу тепер, а моїх заробітків не вистачає. Шукаємо чоловікові роботу скрізь - мені ставлять депресію та змушую ть на антидепресанти. Поки я карабкаюсь через йогу та заспокійливі, щоби не йти на антидепресанти - синові в школі розбивають голову і ніхто віджповідальність не несе. Я вже не знаю як просто далі жити. Це я не кажу про новини і це все що несеться світом - дуже болить

де взяти сили? є якісь дієві методи? пробувала бустери і лимонник, каву пю просто літрами - не допогажає. Постійно вʼяла млява як примара і хочеться спати яко просто лежати і в стіну дивитись

2

Олю, дозвольте порадити Вам дещо.

Найперше, я би запросила до вашого питання нашого психолога @РоманРибалко

Подруге, ось кілька порад, де взяти сили - з точки зору сімейного лікаря

Що може трохи допомогти

Парадоксально, але у стані горя дуже важливими стають прості речі. Коли людина переживає втрату, психіка часто ніби “вимикає” звичні потреби. Не хочеться їсти, вставати з ліжка, виходити на вулицю чи спілкуватися. Але саме в цей період тілу потрібна хоча б мінімальна опора.

Навіть якщо зовсім немає апетиту, важливо намагатися їсти хоча б невеликими порціями. Під час сильного стресу люди часто можуть не їсти цілий день, а потім дивуватися, чому немає сил, паморочиться голова чи посилюється тривога. Організму зараз і так важко, тому навіть йогурт, суп, банан чи кілька ложок їжі — це вже підтримка.

Не забувайте пити воду. У стані горя люди часто перестають помічати навіть базові потреби. Але зневоднення може посилювати слабкість, головний біль, тривожність і відчуття виснаження. Іноді достатньо поставити поруч пляшку води і не чекати, поки з’явиться відчуття спраги.

Навіть короткий вихід на повітря може допомогти більше, ніж здається. Не йдеться про спорт чи довгі прогулянки. Іноді достатньо вийти на 10–15 хвилин, пройтися навколо будинку або просто посидіти на лавці. Під час горя люди часто ніби “застрягають” у кімнаті, а тілу дуже потрібен рух і зміна простору.

Намагайтеся хоча б приблизно зберігати режим сну. Горе часто збиває день і ніч: людина не може заснути, прокидається серед ночі або спить уривками. Але навіть спроби лягати приблизно в один і той самий час можуть трохи допомогти нервовій системі знайти відчуття опори.

Не залишайтеся повністю наодинці зі своїм болем. Багато людей у горі починають думати: “Я не хочу нікого обтяжувати”, “Мені нема чого сказати”. Але іноді важлива не глибока розмова, а просто присутність іншої людини — повідомлення, дзвінок, чай разом або кілька хвилин мовчання поруч.

Не ізолюйте себе від людей надовго. Бажання сховатися від світу після втрати абсолютно нормальне. Але якщо людина тижнями перестає виходити з дому, не відповідає нікому і залишається тільки зі своїми думками, біль часто стає ще важчим. Не обов’язково бути активним чи веселим — достатньо дозволити комусь бути поруч.

І ось тут детальніше про такий стан

1 „Gefällt mir“
3

Почала робити так, як Ви радите щодо харчування - і дійсно стало легше. Режим сну під час нічних бомбардувань це майже нереально, але почала засинати зі снодійним в один і той самий час - почуваю себе краще, більше відпочиваю. Пити і гуляти аж ніяк не виходить, але я постараюсь! Дякую вам за повернення мене до життя

1 „Gefällt mir“
4

Якщо чесно, на мою думку, я б перестав шукати порятунок у каві, лимоннику чи різних бустерах. Можу помилятися, але коли людина п’є каву літрами, а сил усе одно немає, то проблема, схоже, вже не в нестачі стимуляторів. Я не лікар, але мені траплялися історії, коли після тривалого стресу організм ніби переходив у режим економії енергії, і тоді кава більше посилювала тривогу та виснаження, ніж реально допомагала.

Також я б особисто не сприймав антидепресанти як якусь поразку чи слабкість. Не кажу, що їх обов’язково треба приймати, це питання між людиною і лікарем. Але якщо спеціаліст бачить депресію, а людина сама пише, що немає радості, немає сил і хочеться просто лежати та дивитися в стіну, то, можливо, варто хоча б ще раз спокійно обговорити цей варіант. Наскільки я розумію, йога, прогулянки, трави та інші м’які методи добре працюють, коли в людини ще є певний внутрішній ресурс. А коли ресурс майже вичерпаний, іноді без додаткової допомоги буває важко вибратися.

Ще я б на Вашому місці подумав про перевірку фізичного здоров’я. Дуже часто люди списують усе на нерви, а потім виявляється, що свою роль відіграють дефіцит заліза, низький феритин, вітамін D, проблеми зі щитоподібною залозою чи банальне накопичене недосипання. Я не стверджую, що причина саме в цьому, але якби давно не здавав аналізи, то почав би саме з них.

І ще одна річ, яку я сам зрозумів не одразу. Коли проблем стає занадто багато, мозок намагається вирішити їх усі одночасно. У результаті сил стає ще менше. Тому я б спробував хоча б на тиждень зосередитися на чомусь одному: або на пошуку роботи для чоловіка, або на ситуації в школі, або ще на якомусь одному важливому питанні. Не все одразу. По одній проблемі за раз.

І головне. З того, що Ви написали, у мене склалося враження, що Ви вже дуже довго тримаєте на собі маму, чоловіка, дитину і купу життєвих проблем. Тому мені здається, що справа не в нестачі сили волі. Навпаки — схоже, що Ви занадто довго живете лише на силі волі. І зараз організм просто показує, що запас міцності не безмежний.

Тому особисто я б зараз шукав не черговий стимулятор чи спосіб себе підганяти, а можливість хоч трохи зменшити навантаження на себе. Навіть якщо це буде не 50%, а хоча б 10–20%.