Чому так мало говорять про сексуальність жінок з інвалідністю

Привіт. Мене звати Інна. Я знаю, що моя історія зараз не на часі. Я знаю, що такі як я мають мовчати…

Сім років тому моє життя змінилось назавжди після ДТП. Колись я ходила на підборах, викладала в музшколі, бігала на побачення… А потім — лікарня, візок, нова я.

Найважче було навіть не тіло. Найважче — погляди. Зневага. Співчуття. І тиша. Особливо коли мова йде про те, що “не прийнято” обговорювати - сексуальність після травми.

Так от після травми я довго боялася себе у дзеркалі. Соромилась власного тіла. Здавалось, ніби я втратила не лише можливість ходити — я втратила себе як жінку.

Але з часом, з терапією, підтримкою друзів і власним досвідом я зрозуміла:
Жіночність не в ногах, не в зачісці і навіть не в сексуальному досвіді. Вона — в тому, як ти себе відчуваєш.
Ми можемо і хотіти, і бути бажаними.
Ми маємо право на інтимність, на стосунки, на любов.

Проте про це рідко говорять.
Бо суспільство досі вважає, що “жінка на візку” — це про виживання, а не про задоволення.

А я скажу так. Сексуальність — це не сором. Це частина нас. І жінки з інвалідністю мають право бути не лише “сильними” і “мотивуючими”, а й живими, справжніми, чуттєвими.

Після втрати “попереднього життя” я довго шукала себе. Тепер я знаю: нове життя теж може бути повноцінним. Але потрібна підтримка, розмова, взаємність.

Якщо ти читаеш це і впізнаеш себе — давай поговоримо. Без сорому. Без табу. Просто по-людськи.

1 „Gefällt mir“

Ця жінка ніби з другої планети. У нас таких не знайдеш. Вона американка, вийшла з коми і… інвалідний візок.

Але! Хіба вона не сексі? Кого ви бачите на фото? Гарну жінку?

Снимок экрана 2025-06-28 в 03.24.04.png Снимок экрана 2025-06-28 в 03.35.06.png Снимок экрана 2025-06-28 в 03.35.39.png

Ця жінка ніби з другої планети. У нас таких не знайдеш. Вона американка, вийшла з коми і… інвалідний візок.

Але! Хіба вона не сексі? Кого ви бачите на фото? Гарну жінку?

Снимок экрана 2025-06-28 в 03.24.04.png Снимок экрана 2025-06-28 в 03.35.06.png Снимок экрана 2025-06-28 в 03.35.39.png

Ця жінка ніби з другої планети. У нас таких не знайдеш. Вона американка, вийшла з коми і… інвалідний візок.

Але! Хіба вона не сексі? Кого ви бачите на фото? Гарну жінку?

Снимок экрана 2025-06-28 в 03.24.04.png Снимок экрана 2025-06-28 в 03.35.06.png Снимок экрана 2025-06-28 в 03.35.39.png

Однозначно підтримую!
InnaAvstria

Вітаю у спільноті і дякую за те, що піднімаєте такі питання! Про це можна і важливо говорити.
Сексуальність — це звичайна частина життя будь‑якої людини, і інвалідність тут нічого не змінює. Проблема полягає в культурі замовчування, відсутності інформації, інклюзивних освітніх програм і підтримки. Саме тому треба говорити про це відкрито! Треба ділитися історіями, залучати сексологів і медиків, вводити адаптовану сексуальну освіту.

Так, у нас ще дуже мало такої інформації, на жаль. Але і в Україні є неймовірні жінки, які надихають не лише своєю впевненістю і сміливістю, але і соціальною активністю.
ось наприклад Вікторія Федорчук, візажистка, організаторка благодійних івентів. Чули про неї?

IMG_7968.jpeg


https://fb.watch/AvotE8EtWD/?mibextid=z4kJoQ

Ми до речі розповідали про неї у нас на сайті

https://www.enableme.com.ua/ua/article/kriz-terni-do-zirok-istoria-viktorii-fedorcuk-7675

Однозначно підтримую!
InnaAvstria

Вітаю у спільноті і дякую за те, що піднімаєте такі питання! Про це можна і важливо говорити.
Сексуальність — це звичайна частина життя будь‑якої людини, і інвалідність тут нічого не змінює. Проблема полягає в культурі замовчування, відсутності інформації, інклюзивних освітніх програм і підтримки. Саме тому треба говорити про це відкрито! Треба ділитися історіями, залучати сексологів і медиків, вводити адаптовану сексуальну освіту.

Так, у нас ще дуже мало такої інформації, на жаль. Але і в Україні є неймовірні жінки, які надихають не лише своєю впевненістю і сміливістю, але і соціальною активністю.
ось наприклад Вікторія Федорчук, візажистка, організаторка благодійних івентів. Чули про неї?

IMG_7968.jpeg


https://fb.watch/AvotE8EtWD/?mibextid=z4kJoQ

Ми до речі розповідали про неї у нас на сайті

https://www.enableme.com.ua/ua/article/kriz-terni-do-zirok-istoria-viktorii-fedorcuk-7675

Однозначно підтримую!
InnaAvstria

Вітаю у спільноті і дякую за те, що піднімаєте такі питання! Про це можна і важливо говорити.
Сексуальність — це звичайна частина життя будь‑якої людини, і інвалідність тут нічого не змінює. Проблема полягає в культурі замовчування, відсутності інформації, інклюзивних освітніх програм і підтримки. Саме тому треба говорити про це відкрито! Треба ділитися історіями, залучати сексологів і медиків, вводити адаптовану сексуальну освіту.

Так, у нас ще дуже мало такої інформації, на жаль. Але і в Україні є неймовірні жінки, які надихають не лише своєю впевненістю і сміливістю, але і соціальною активністю.
ось наприклад Вікторія Федорчук, візажистка, організаторка благодійних івентів. Чули про неї?

IMG_7968.jpeg


https://fb.watch/AvotE8EtWD/?mibextid=z4kJoQ

Ми до речі розповідали про неї у нас на сайті

https://www.enableme.com.ua/ua/article/kriz-terni-do-zirok-istoria-viktorii-fedorcuk-7675

Однозначно підтримую!
InnaAvstria

Вітаю у спільноті і дякую за те, що піднімаєте такі питання! Про це можна і важливо говорити.
Сексуальність — це звичайна частина життя будь‑якої людини, і інвалідність тут нічого не змінює. Проблема полягає в культурі замовчування, відсутності інформації, інклюзивних освітніх програм і підтримки. Саме тому треба говорити про це відкрито! Треба ділитися історіями, залучати сексологів і медиків, вводити адаптовану сексуальну освіту.

Так, у нас ще дуже мало такої інформації, на жаль. Але і в Україні є неймовірні жінки, які надихають не лише своєю впевненістю і сміливістю, але і соціальною активністю.
ось наприклад Вікторія Федорчук, візажистка, організаторка благодійних івентів. Чули про неї?

IMG_7968.jpeg


https://fb.watch/AvotE8EtWD/?mibextid=z4kJoQ

Ми до речі розповідали про неї у нас на сайті

https://www.enableme.com.ua/ua/article/kriz-terni-do-zirok-istoria-viktorii-fedorcuk-7675

Це один із найживіших і чесних дописів, що я читав останнім часом.

Ваша історія — дуже справжня, і в ній багато того, що інші навіть не наважуються озвучити.

Якщо буде бажання — напишіть в особисті. Хотів би поспілкуватися.

<div class="js-embed embedResponsive" recordid":60254,"recordtype":"discussion","body":"Привіт. Мене звати Інна. Я знаю, що моя історія зараз не на часі. Я знаю, що такі як я мають мовчати…<\/p>

Сім років тому моє життя змінилось назавжди після ДТП. Колись я ходила на підборах, викладала в музшколі, бігала на побачення… А потім — лікарня, візок, нова я.<\/p>

Найважче було навіть не тіло. Найважче — погляди. Зневага. Співчуття. І тиша. Особливо коли мова йде про те, що “не прийнято” обговорювати - сексуальність після травми.<\/p>

Так от після травми я довго боялася себе у дзеркалі. Соромилась власного тіла. Здавалось, ніби я втратила не лише можливість ходити — я втратила себе як жінку.<\/p>

Але з часом, з терапією, підтримкою друзів і власним досвідом я зрозуміла:\nЖіночність не в ногах, не в зачісці і навіть не в сексуальному досвіді. Вона — в тому, як ти себе відчуваєш.\nМи можемо і хотіти, і бути бажаними.\nМи маємо право на інтимність, на стосунки, на любов.<\/p>

Проте про це рідко говорять.\nБо суспільство досі вважає, що “жінка на візку” — це про виживання, а не про задоволення.<\/p>

А я скажу так. Сексуальність — це не сором. Це частина нас. І жінки з інвалідністю мають право бути не лише “сильними” і “мотивуючими”, а й живими, справжніми, чуттєвими.<\/p>

Після втрати “попереднього життя” я довго шукала себе. Тепер я знаю: нове життя теж може бути повноцінним. Але потрібна підтримка, розмова, взаємність.<\/p>

Якщо ти читаеш це і впізнаеш себе — давай поговоримо. Без сорому. Без табу. Просто по-людськи.<\/p>","bodyRaw":"[{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Привіт. Мене звати Інна. Я знаю, що моя історія зараз не на часі. Я знаю, що такі як я мають мовчати…\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Сім років тому моє життя змінилось назавжди після ДТП. Колись я ходила на підборах, викладала в музшколі, бігала на побачення… А потім — лікарня, візок, нова я.\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Найважче було навіть не тіло. Найважче — погляди. Зневага. Співчуття. І тиша. Особливо коли мова йде про те, що “не прийнято” обговорювати - сексуальність після травми.\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Так от після травми я довго боялася себе у дзеркалі. Соромилась власного тіла. Здавалось, ніби я втратила не лише можливість ходити — я втратила себе як жінку.\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Але з часом, з терапією, підтримкою друзів і власним досвідом я зрозуміла:\\nЖіночність не в ногах, не в зачісці і навіть не в сексуальному досвіді. Вона — в тому, як ти себе відчуваєш.\\nМи можемо і хотіти, і бути бажаними.\\nМи маємо право на інтимність, на стосунки, на любов.\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Проте про це рідко говорять.\\nБо суспільство досі вважає, що “жінка на візку” — це про виживання, а не про задоволення.\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"А я скажу так. Сексуальність — це не сором. Це частина нас. І жінки з інвалідністю мають право бути не лише “сильними” і “мотивуючими”, а й живими, справжніми, чуттєвими.\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Після втрати “попереднього життя” я довго шукала себе. Тепер я знаю: нове життя теж може бути повноцінним. Але потрібна підтримка, розмова, взаємність.\"}]},{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"Якщо ти читаеш це і впізнаеш себе — давай поговоримо. Без сорому. Без табу. Просто по-людськи.\"}]}]","format":"rich2","dateInserted":"2025-06-28T01:18:29+00:00","insertUser":{"userID":80559,"name":"InnaAvstria","url":"https:\/\/enableme.vanillacommunities.com\/profile\/InnaAvstria","photoUrl":"https:\/\/us.v-cdn.net\/6032412\/uploads\/userpics\/RZ93BRCVYRHD\/nQACMRE5HLJQ8.JPG","dateLastActive":"2025-06-28T22:47:28+00:00","banned":0,"punished":0,"private":false,"label":"✭","labelHtml":"✭"},"displayOptions":{"showUserLabel":false,"showCompactUserInfo":true,"showDiscussionLink":true,"showPostLink":true,"showCategoryLink":false,"renderFullContent":false,"expandByDefault":false},"url":"https:\/\/community.enableme.org\/ua\/discussion\/60254\/chomu-tak-malo-govoryat-pro-seksualnist-zhinok-z-invalidnistyu","embedType":"quote","name":"Чому так мало говорять про сексуальність жінок з інвалідністю","embedStyle":"rich_embed_card"}"> https://community.enableme.org/ua/discussion/60254/chomu-tak-malo-govoryat-pro-seksualnist-zhinok-z-invalidnistyu

Це один із найживіших і чесних дописів, що я читав останнім часом.

Ваша історія — дуже справжня, і в ній багато того, що інші навіть не наважуються озвучити.

Якщо буде бажання — напишіть в особисті. Хотів би поспілкуватися.

В раннем детстве я перенесла менингит — говорят, заразили ещё в роддоме. После него моя правая нога перестала расти. Она тоньше, и я хромаю. С самого детства общество твердила мне одно и то же: «Ты калека». Это так сильно въелось в мою самооценку, что я просто перестала видеть в себе женщину. Красивую. Сексуальную. Живую.

Я не вписывалась в стандарты. А значит — “никому не нужна”, “не могу быть моделью”, “мужчинам такие не нравятся”… Я ставила крест на мечтах, отношениях, теле. На себе.

И только когда я оказалась на 4-й стадии рака — вот тогда я впервые плюнула на все эти навязанные правила. Я просто захотела жить. Себя. Свою жизнь. Своё тело.

Я пошла в моделинг. Для кого-то это было странно: «Ты? С ногой? В модельное?»

А для меня — это стало терапией. Способом снова соединиться с собой, прожить свою сексуальность, свою красоту, свою силу.

Сейчас я ощущаю себя офигенной женщиной. Да, с особенностями. Но и с достоинством. Я красива. Я сексуальна. Я хочу. Я живу.

И у меня большие планы — развиваться в моделинге, вдохновлять других, говорить вслух то, о чём обычно молчат.

Если ты чувствуешь, что общество тебя “вычеркнуло” — не спеши соглашаться.

Ты — не «не такая». Ты — настоящая.

Ваша,

Selena Riche

HBZVN_ELENA BEL_5HR-2.jpg photo_2025-07-01 15.44.43.jpeg photo_2025-07-01 15.44.44.jpeg photo_2025-07-01 15.44.40.jpeg photo_2025-07-01 15.44.46.jpeg

В раннем детстве я перенесла менингит — говорят, заразили ещё в роддоме. После него моя правая нога перестала расти. Она тоньше, и я хромаю. С самого детства общество твердила мне одно и то же: «Ты калека». Это так сильно въелось в мою самооценку, что я просто перестала видеть в себе женщину. Красивую. Сексуальную. Живую.

Я не вписывалась в стандарты. А значит — “никому не нужна”, “не могу быть моделью”, “мужчинам такие не нравятся”… Я ставила крест на мечтах, отношениях, теле. На себе.

И только когда я оказалась на 4-й стадии рака — вот тогда я впервые плюнула на все эти навязанные правила. Я просто захотела жить. Себя. Свою жизнь. Своё тело.

Я пошла в моделинг. Для кого-то это было странно: «Ты? С ногой? В модельное?»

А для меня — это стало терапией. Способом снова соединиться с собой, прожить свою сексуальность, свою красоту, свою силу.

Сейчас я ощущаю себя офигенной женщиной. Да, с особенностями. Но и с достоинством. Я красива. Я сексуальна. Я хочу. Я живу.

И у меня большие планы — развиваться в моделинге, вдохновлять других, говорить вслух то, о чём обычно молчат.

Если ты чувствуешь, что общество тебя “вычеркнуло” — не спеши соглашаться.

Ты — не «не такая». Ты — настоящая.

Ваша,

Selena Riche

HBZVN_ELENA BEL_5HR-2.jpg photo_2025-07-01 15.44.43.jpeg photo_2025-07-01 15.44.44.jpeg photo_2025-07-01 15.44.40.jpeg photo_2025-07-01 15.44.46.jpeg

В раннем детстве я перенесла менингит — говорят, заразили ещё в роддоме. После него моя правая нога перестала расти. Она тоньше, и я хромаю. С самого детства общество твердила мне одно и то же: «Ты калека». Это так сильно въелось в мою самооценку, что я просто перестала видеть в себе женщину. Красивую. Сексуальную. Живую.

Я не вписывалась в стандарты. А значит — “никому не нужна”, “не могу быть моделью”, “мужчинам такие не нравятся”… Я ставила крест на мечтах, отношениях, теле. На себе.

И только когда я оказалась на 4-й стадии рака — вот тогда я впервые плюнула на все эти навязанные правила. Я просто захотела жить. Себя. Свою жизнь. Своё тело.

Я пошла в моделинг. Для кого-то это было странно: «Ты? С ногой? В модельное?»

А для меня — это стало терапией. Способом снова соединиться с собой, прожить свою сексуальность, свою красоту, свою силу.

Сейчас я ощущаю себя офигенной женщиной. Да, с особенностями. Но и с достоинством. Я красива. Я сексуальна. Я хочу. Я живу.

И у меня большие планы — развиваться в моделинге, вдохновлять других, говорить вслух то, о чём обычно молчат.

Если ты чувствуешь, что общество тебя “вычеркнуло” — не спеши соглашаться.

Ты — не «не такая». Ты — настоящая.

Ваша,

Selena Riche

HBZVN_ELENA BEL_5HR-2.jpg photo_2025-07-01 15.44.43.jpeg photo_2025-07-01 15.44.44.jpeg photo_2025-07-01 15.44.40.jpeg photo_2025-07-01 15.44.46.jpeg

В раннем детстве я перенесла менингит — говорят, заразили ещё в роддоме. После него моя правая нога перестала расти. Она тоньше, и я хромаю. С самого детства общество твердила мне одно и то же: «Ты калека». Это так сильно въелось в мою самооценку, что я просто перестала видеть в себе женщину. Красивую. Сексуальную. Живую.

Я не вписывалась в стандарты. А значит — “никому не нужна”, “не могу быть моделью”, “мужчинам такие не нравятся”… Я ставила крест на мечтах, отношениях, теле. На себе.

И только когда я оказалась на 4-й стадии рака — вот тогда я впервые плюнула на все эти навязанные правила. Я просто захотела жить. Себя. Свою жизнь. Своё тело.

Я пошла в моделинг. Для кого-то это было странно: «Ты? С ногой? В модельное?»

А для меня — это стало терапией. Способом снова соединиться с собой, прожить свою сексуальность, свою красоту, свою силу.

Сейчас я ощущаю себя офигенной женщиной. Да, с особенностями. Но и с достоинством. Я красива. Я сексуальна. Я хочу. Я живу.

И у меня большие планы — развиваться в моделинге, вдохновлять других, говорить вслух то, о чём обычно молчат.

Если ты чувствуешь, что общество тебя “вычеркнуло” — не спеши соглашаться.

Ты — не «не такая». Ты — настоящая.

Ваша,

Selena Riche

HBZVN_ELENA BEL_5HR-2.jpg photo_2025-07-01 15.44.43.jpeg photo_2025-07-01 15.44.44.jpeg photo_2025-07-01 15.44.40.jpeg photo_2025-07-01 15.44.46.jpeg

никогда не поверю, что такие красавицы инвалиды! Очень роскошные

они и не есть инвалиды. Это женщины с инвалидностью. Так будет корректно говорить

<div class="js-embed embedResponsive" recordid":292499,"recordtype":"comment","body":"никогда не поверю, что такие красавицы инвалиды! Очень роскошные<\/p>","bodyRaw":"[{\"type\":\"p\",\"children\":[{\"text\":\"никогда не поверю, что такие красавицы инвалиды! Очень роскошные\"}]}]","format":"rich2","dateInserted":"2025-07-05T18:18:18+00:00","insertUser":{"userID":80597,"name":"FaridG","url":"https:\/\/enableme.vanillacommunities.com\/profile\/FaridG","photoUrl":"https:\/\/us.v-cdn.net\/6032412\/uploads\/defaultavatar\/nFR6E42XD1AF0.jpg","dateLastActive":"2025-09-01T09:00:43+00:00","banned":0,"punished":0,"private":false,"label":"unconfirmed","labelHtml":"unconfirmed"},"displayOptions":{"showUserLabel":false,"showCompactUserInfo":true,"showDiscussionLink":false,"showPostLink":false,"showCategoryLink":false,"renderFullContent":false,"expandByDefault":false},"url":"https:\/\/community.enableme.org\/ua\/discussion\/comment\/292499#Comment_292499","embedType":"quote","embedStyle":"rich_embed_card"}"> https://community.enableme.org/ua/discussion/comment/292499#Comment_292499

они и не есть инвалиды. Это женщины с инвалидностью. Так будет корректно говорить