Нещодавно проведене "Національне соціологічне дослідження про сприйняття людей з інвалідністю в Україні" в рамках проекту "Центр експертизи у сфері прав людей з інвалідністю" виявило цікаві та частково неочікувані результати, щодо того, як суспільство взаємодіє із цією групою населення.
Сприйняття суспільства:
Дослідження виявило, що більше двох третин опитаних вважають, що українське суспільство позитивно ставиться до військових із інвалідністю, в той час як ставлення до цивільних з інвалідністю визнається скоріше нейтральним. Зауважується, що самі респонденти з інвалідністю найчастіше відчувають жалість щодо себе.
При цьому, зустрічаючи військових із інвалідністю, опитані переважно висловлюють "вдячність" та "співчуття", відмічаючи їхня потреба в іншому підході порівняно із цивільними.
Відчуття щастя і можливостей:
Більшість близьких і сім'ї людей з інвалідністю свідчать, що їхні родичі вважають себе нещасливими. Серед тих, хто має інвалідність, кожен п'ятий вірить, що люди з інвалідністю покарані за свої вчинки. Можливості для військових із інвалідністю оцінюються трошки вище, ніж для цивільних із інвалідністю, що пов'язується з поглядом на їхню службу та потребу в більшій підтримці.
Дискримінаційні моменти:
Мобільність, доступ до об'єктів публічного простору та дискримінація при працевлаштуванні визначаються як основні дискримінаційні моменти для людей з інвалідністю. Спроби розуміти термін "інклюзивність" часто обмежуються лише навчанням в інклюзивних класах, а не загальним формуванням інклюзивного суспільства.
Потреби та Вимоги:
Респонденти з інвалідністю вказують на бажання бути прийнятими та нормалізованими суспільством. Їхні головні потреби - бачити покращення в публічному просторі, зробити його доступним та справедливим. А саме впроваджувати взаємодію з ініціативами, спрямованими на поліпшення умов життя та робочого оточення для людей з інвалідністю, де важливим аспектом є створення справедливих умов праці. Це включає в себе не лише доступ до робочих місць та можливості зайнятості, але і створення адаптованих робочих середовищ, які враховують особливості конкретної інвалідності.
Заключення:
Дослідження вказує на те, що хоча українське суспільство визнає потребу у соціальній інтеграції і підтримці для людей з інвалідністю, існують ще багато викликів та нерозуміння, які обмежують повноцінну участь цієї групи в суспільному житті. Важливо розвивати ініціативи та програми, спрямовані на створення дружелюбного та інклюзивного оточення для всіх громадян, незалежно від їхнього фізичного стану чи інвалідності.
Посилання на вихідну статтю Соціологічної групи “Рейтинг”: ЯК НАСПРАВДІ УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО СПРИЙМАЄ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ?