Знаєте, я вирішив написати цю статтю, тому що зараз в Україні дуже багато людей живуть із наслідками травм, хвороб, ампутацій, поранень, інвалідності або тривалого лікування. І майже кожен із них стикається не лише з фізичним болем, а й з важким психологічним станом.
На своїх консультаціях я часто бачу одну й ту саму проблему: людина вже почала лікуватися, проходить реабілітацію, вчиться жити по-новому, але всередині все одно залишається відчуття, що старе життя закінчилося. Людина може відчувати, що втратила не лише здоров’я, а й себе.
За оцінками Міністерства охорони здоров’я, до середини 2024 року через війну в Україні було проведено близько 100 тисяч ампутацій. Також десятки тисяч людей отримали тяжкі поранення, інвалідність або хронічні проблеми зі здоров’ям. За різними оцінками, кількість людей, які втратили одну або кілька кінцівок, вже становить від 50 до 100 тисяч.
Водночас важливо розуміти: психологічне відновлення потрібне не лише людям після ампутації. Воно потрібне кожному, хто пережив втрату здоров’я — тимчасову або постійну. Це можуть бути люди після важкої операції, онкології, інсульту, травми хребта, ДТП, тяжкого COVID, депресії, виснаження або бойових поранень.
Чому після втрати здоров’я так важко психологічно
Коли людина втрачає здоров’я, вона часто втрачає не лише фізичні можливості. Разом із цим можуть руйнуватися звичні плани, робота, фінансова стабільність, стосунки, уявлення про себе і майбутнє.
Багато людей у такому стані відчувають:
- шок
- злість
- сором
- заздрість до здорових людей
- страх за майбутнє
- безсилля
- депресію
- відчуття, що вони стали «тягарем»
І це нормально. Дуже важливо розуміти: якщо після травми людина плаче, злиться, відчуває ненависть до свого тіла або думає, що життя закінчилося — це не означає, що вона «не справляється». Це означає, що психіка переживає сильну втрату.
Людині потрібен час, а не вимога “змиритися”
Одна з найгірших фраз, яку часто чують люди після втрати здоров’я:
«Треба прийняти»,
«Тримайся»,
«Іншим ще гірше».
На практиці такі слова часто лише посилюють біль.
Психологічне прийняття не відбувається за кілька тижнів. Іноді людині потрібні місяці або навіть роки, щоб звикнути до нового тіла, нових обмежень і нового життя.
На своїх консультаціях я часто бачу, що людина починає відновлюватися не тоді, коли змушує себе «бути сильною», а тоді, коли дозволяє собі чесно сказати:
«Мені страшно»,
«Я не справляюся»,
«Я злюся»,
«Я сумую за тим життям, яке було раніше».
Найважливіше — не залишатися наодинці
Після втрати здоров’я люди часто починають замикатися. Їм соромно просити про допомогу, вони не хочуть, щоб їх жаліли, або думають, що більше нікому не цікаві.
Але саме ізоляція дуже часто погіршує психологічний стан.
Людині важливо мати хоча б одну-дві людини, поруч з якими можна бути не «сильним», а живим. Це може бути партнер, друг, родич, психолог, група підтримки або люди з подібним досвідом.
У багатьох країнах світу психологічна реабілітація після втрати здоров’я давно є обов’язковою частиною лікування. Наприклад, у США, Канаді, Німеччині та Ізраїлі люди після тяжких травм або ампутацій часто проходять не лише фізичну, а й психологічну реабілітацію: індивідуальні консультації, групи підтримки, арттерапію, адаптивний спорт, роботу з тілом і родиною.
В Україні ця система тільки починає розвиватися, але вже є позитивні зміни: центри протезування, реабілітаційні програми, психологи при лікарнях, ветеранські спільноти, адаптивний спорт і підтримка людей після ампутацій.
Що допомагає насправді
За моїми спостереженнями, людям після втрати здоров’я найчастіше допомагають не красиві слова, а дуже конкретні речі:
- зрозумілий план лікування
- маленькі досяжні цілі
- підтримка інших людей
- повернення хоча б частини контролю над життям
- нові звички
- режим дня
- робота або хобі
- фізична активність у своїх межах
- спілкування з людьми, які пройшли через щось схоже
Людині важливо не думати лише про те, що вона втратила. Важливо поступово повертати собі питання:
«Що я все ще можу?»
«Що мені цікаво?»
«Що я хочу спробувати?»
«Що я можу контролювати прямо зараз?»
Маленька практика, яка може допомогти
Якщо ви зараз переживаєте втрату здоров’я або складний період відновлення, спробуйте щовечора відповідати собі на три питання:
- Що сьогодні було для мене найважчим?
- Що сьогодні мені вдалося?
- Що я можу зробити для себе завтра?
Ця проста вправа допомагає повернути відчуття опори і помічати, що навіть у дуже важкому стані людина все одно продовжує рухатися вперед.
І найголовніше: після втрати здоров’я життя справді змінюється. Але це не означає, що воно закінчується. Дуже часто саме після найважчих подій людина поступово відкриває в собі нову силу, нові сенси і новий спосіб жити.
